Позаводити, джу, диш, гл.

1) Завести (многихъ). Сини позаводять коней у ліс. Драг. 147.

2) Завести, устроить (во множествѣ). Позаводив… роскіш. Левиц. І. 222. В декотрих селах попи і пани позаводили школи. О. 1862. II. 52.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 253.