Пожакувати, ку́ю, єш, гл. Разорить, разграбить, расхитить. Не може ніхто худоби сильного пожакувати. Єв. Мр. III. 27. Пожакувати всі крамні комори. К. ПС. 102.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 249.