Поділяти, ля́ю, єш, сов. в. поділити, лю́, лиш, гл.

1) Дѣлить, раздѣлить между нѣсколькими или на нѣсколько частей. Мнж. 103. Батько їх (синів) поділив хазяйством та й умер. Драг. 339. Благослови, Боже… коровай поділити. Мет. 202. Діли мерщій, а то ми тебе поділимо. Кв.

2) Въ ариѳм.: раздѣлить. Кон. Ар. 97.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 241.