Подумати, маю, єш, гл.

1) Подумать; поразмыслить. Ой вийду я до Дунаю, стану, подумаю; стану, подумаю, що долі не маю. Чуб. V. 214. Хиба ти подумала, що я украв? Рудч. Ск. II. 25.

2) Задумать. Подумай жениться — то й діток копиця. Ном.

3) — на кого. Заподозрить кого. На Антося ніхто й не подумав. Св. Л. 183.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 247.