Подибати, баю, єш, гл.

1) Пойти съ трудомъ, поплестись. Подибала стара мати дочку з милим розлучати. Шевч. 397.

2) Встрѣтить; найти, попасть. Він дав страву яку тілько подибле. ЕЗ. V. 211.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 240.