Подерти, ру́, ре́ш, гл.

1) Порвать, изорвать. Зіма!. хліба нема, чоботи подерті, доведеться вмерти. Канев. у.

2) Исцарапать. Як зачав котом по тілі дерти, — чисто подер тіло. Рудч. Ск. І. 173.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 240.