Подержати, жу, жи́ш, гл.

1) Подержать. Щось я маю їй сказати, за рученьку подержати. Мет. 76.

2) — до хреста. Крестить, воспринять отъ купели. Таки своїх байстрят з десяток у год подержить до хреста. Шевч. 464.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 240.