Поденок, нка, м.

1) Потолокъ въ конюшнѣ. Вх. Лем. 451.

2) мн. Поде́нки. Подонки, остатки. Капусти тільки поденки зосталися в діжці. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 239.