Погуркотіти, чу, чеш, гл.

1) = Погуркати. Погуркотіло і стало стихати. Драг. 64.

2) Загремѣть, уѣзжая. Чую, — погуркотів віз.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 237.