Погубити, блю́, биш, гл.

1) Растерять. Заплакали запорожці, коней погубивши. Чуб. V. 940.

2) См. Погубляти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 236.