Погоріти, рю́, ри́ш, гл.

1) Погорѣть, сгорѣть. Погоріли степи, поля і зелені байраки. Н. п. Торік ми погоріли та оце й досі на хату не стяглися — у брата живемо.

2) Побагровѣть. Зоря погоріла дуже на вітер. Грин. І. 11.

3) Загорѣть. Од сонечка погорів, од вітречко, почорнів. ХС. II. 196.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 235.