Повістити, щу, стиш, гл.
1) Разсказать. Де котрий пожартує, инший стам та свій смуток — жаль повістить. МВ. І. 44.
2) Извѣстить. Пішли люде у слободу повісти́ти. Мнж. 130.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 222.