Повчити, чу, чиш, гл. Сооружать? мастерить? Хату повчу, та й не сповчу й досі. Вас. 208.

Повчити, вчу, вчи́ш, гл. Поучить; проучить. Та так тебе повчу, що й до віку не візьмешся за чарку. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 229.