I. Повставати, таємо́, єте́, гл. Встать (во множествѣ). Старі діди стояли повстававши. К. Іов. 61. Ото гарненько повстававши, помолились до церкви Богу. Кв. Вранці Бог, св. Петро і св. Миколай повставали. Драг. 111.

2) Высадиться. На землю з човнів повстававши, спитавсь, чи є що їсти їм. Котл. Ен.

II. Повставати, таю́, єш, сов. в. повстати, стану, неш, гл.

1) Возставать, возстать, возмутиться. При Хмельницькому одностайне за Вкраїну повстали. К. ЧР. 11.

2) Подниматься, подняться. Над зеленими ярами повстав легесенький туман. Левиц. І. 120. Галас повстане.

3) Возникать, возникнуть. Те, що повстало з самого життя народнього. О. 1861. IX. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 227.