Повпускати, ка́ю, єш, гл.

1) Впустить (многихъ). Моли б вже швидче роскопали, тоді б у рай нас повпускали. Шевч.

2) Опустить (многихъ). Викопали яму під причілком, поставили води й їсти всього і їх туди повпускали. Рудч. Ск. І. 117.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 227.