Поворіт, ро́ту, м.

1) Поворотъ. На повороті шляху. Стор. МПр. 122. Повороту нема. Нельзя поворотиться. Повороту спірного нема за оцим возом, — як би його геть звідци. Волч. у.

2) Возвращеніе.

3) Та часть вѣтряной мельницы, къ которой прицѣпляютъ веревку для ея поворачиванія. Лебед. у.

4) Воротъ. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 226.