Поволоктися, чу́ся, че́шся, гл. Потащиться. О!. стягтись та поволоктись: казав чоловік — маку дам. Ном. № 10891. Сама вона кудись поволоклась із сусід, бо вона в сусідах жила. Г. Барв. 175.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 226.