Поводити, джу, диш, гл.

1) Водить. На рученьках носить сина, очиці поводить. Шевч. 68. Рукою поводить по лобові. Кв. Поводить станом та головою. Левиц. І. 12.

2) Править, управлять лошадьми. Сам пан кіньми поводить.

3) Обращаться. Вони вийдуть було з хати, ще й дверми луснуть, оттак вони було нами поводять. Федьк.

Поводити, джу, диш, гл. Поводить. Коли б мене молодий хоч по хаті поводив. Чуб. V. 577.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 225.