Повипікати, ка́ю, єш, гл.

1) Выпечь (во множествѣ).

2) Выжечь (во множествѣ). Повипікала йому очі. Коню очі повипікав. Драг. 303.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 215.