Повиколювати, люю, єш, гл.

1) Выколоть (во множ.). Взяли йому очі повиколювали. Мнж. 39. Перепеличенько, не літай так поночі, бо повиколюєш на стерниночку очі. Чуб. V. 854.

2) Переколоть (всѣхъ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 213.