Повибивати, ва́ю, єш, гл.

1) Выбить (о многихъ). Ви мені очі повибиваєте. Рудч. Ск. II. 103.

2) Перебить (многихъ). Такого народу повибивали під ту війну.

3) Окончить барабанить (на многихъ барабанахъ). Дівчинонька кріпко полюбила, козаченька рано не збудила, що в барабани да повибивали, у жоломійки да повигравали. Чуб. V. 151.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 210.