Повершити, шу́, ши́ш, гл.

1) Окончить дѣло. Коли сам, каже, не повершу, то синові передам. Шевч. 151.

2) Превзойти. Я завтра мабуть і вас повершу спати. Славяносерб. у. Отже ж дарма, що цей бичок менший, — а він більшого за літо повершить. Міусск. окр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 210.