Повертати, та́ю, єш, сов. в. поверну́ти, ну́, неш, гл.

1) Вертѣть, повернуть, вращать; свернуть. Все на той бік поглядають, де козаки кіньми грають, шабельками повертають. Чуб. На вечір сонце повернуло, поночі йти — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. І. 211. Він так хвостом і повернув. Рудч. Ск. І. 25.

2) Возвращать, возвратить. І хто зна, коли мене Бог поверне до своєї господи. Левиц. І.

3) Возвращаться, возвратиться. При місяці із ярмарку повертали. Грин. III. 325.

4) Обращать, обратить, превратить. Козаки зостались козаками, а нас у поспільство повернено. К. ЧР. 71. Щоб ту чорну та знов у білу повернути. Драг. 77. Усі гроші повернув на хату, щоб добру зробити. У нівець повернути. Въ ничто обратить. Старшина хоче писаря в нівець повернути. Харьк. у. Повернути на користь. Обратить въ пользу. Люде повернули оці сили на користь собі. Ком. II. 19.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 209.