Побігати, гаю, єш, гл. Побѣгать. По світу як іще побіга, чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен.

Побігати, га́ю, єш, гл. = Побігти. І теє промовляли (кінні брати), відтіль побігали. АД. І. 107.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 202.