Побуджати, джа́ю, єш, сов. в. побудити, джу, диш, гл. Будить, разбудить (многихъ). Уставає Василева мати, усю свою челядь побуджає. Чуб. V. 703. Побудив усіх. Грин. І. Нас побуди… Тоді вона побудила їх. Драг. 305. Побудив своїх братів. Драг. 334.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 206.