Побрести, бреду́, де́ш, гл.

1) Пойти въ бродъ. Побреду я по кісточки, щоб любили невісточки. Ном. Хоч побреду через воду, да до свого роду. Чуб. V. 460.

2) Побрести. Вона подумала: мабуть мій бичок додому побрів. Рудч. Ск. II. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 206.