Поблудити, джу́, диш, гл. Поблудить. Поблудивши по морям, якось і землю видко стало. Котл. Ен.

2) Заблудиться. Не ідіть лугами, бо поблудите. Мил. 220.

3) Ошибиться, напортить въ дѣлѣ. Коби тут не поблудити де в чім. Фр. Пр. 62.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 204.