Поблагословитися, влю́ся, вишся, гл.

1) Получить благословеніе. Я підійшов поблагословитись. Св. Л. 10.

2) Перекреститься передъ началомъ дѣла. Г. Барв. 391. Тільки що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась в печеню. ЗОЮР. І. 3.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 204.