Побити, б’ю, єш, гл.

1) Побить, поколотить. За моє жито, та мене й побито. Ном.

2) Побить, разбить (во множ.), перебить. Пішла по воду, відра побила. Мет. 5.

3) Перебить, поубивать (многихъ). Наші за ними (турками), побили й порубали. ЗОЮР. І. 7. І зо зла палицю хапає… шпурнув — та й всіх курей побив. Гліб. 6.

4) Побѣдить, одолѣть, поразить. Гей молодих турків башів москалі побили. Гол. Поб’ють тебе, козаченьку, сиротинські сльози. Чуб. Бодай же вас, сини мої… у полі побило разом три недолі. ЗОЮР. І. 21.

5) Украсить. Вистроїв тростяний палац, маковим цвітом побив. Чуб. II. 191.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 202.