Побгати, бгаю, єш, гл.

1) Полѣпить, подѣлать. Як побгають перепійці, борону, то тоді садовлять їх у піч. МУЕ. І. 119. Полт. Прихвачусь мерщій до тіста, пироги побгаю. Мкр. Н. 15.

2) Скомкать; сложить (напр. ткань). У нас коники посідлані стояли, у нас жупани побгані лежали. Лукаш. 95.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 201.