Побатькувати, ку́ю, єш, гл.

1) Побыть посаженнымъ отцемъ, въ качествѣ отца.

2) Поругать, задѣвая въ брани отца. Ще полаяв, побатькував трохи. Мир. ХРВ. 146.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 201.