Плисти, ву́, ве́ш, гл.

1) Плыть. Ой як лебедям плисти против води важко. Мет. 108. Гиля, гиля, білі гуси, на річеньку плисти. Грин. III. 249.

2) О зернѣ; высыпаться. Вівса ми ще не пожали, а він пливе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 195.