Плеснути, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ плескати.

1) Плеснуть. Взяв горілку, вихилив та й плеснув під стелю. Г. Барв. 210.

2) Хлопнуть въ ладоши. Плеснула рученятами.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 194.