Плениця, ці, ж.

1) Надвое распиленный стволъ строевого дерева. Вх. Зн. 50. Желех.

2) = Планиця.

3) Заключеніе? Знайшов тя у темниці, сказав єси: « Устань, Петре, й ступай з плениці». Чуб. І. 166.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 193.