Про УКРЛІТ.ORG

плем'я

Плем’я, м’я́ти, с. Племянникъ или племянница. Употр. преимущ. во мн. ч.: плем’я́та. Дивись: шишок уже нема, а треба ще братам, плем’ятам, хрещеній матері, кумам… Алв. 36.

Плем’я, м’я и мени, с.

1) Племя, поколѣніе, родъ, потомство. Иногда объ одномъ лицѣ въ значеніи родственникъ. Приїздить він до дядька, а дядина побачили та й кае: «це ж наше плем’я їде». Мнж. 59.

2) Племя, народъ. В ті давні часи український народ жив невеличкими племенами. Левиц. І. Перші кн. 5.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 193.

вгору