Пити, п’ю́, п’єш, гл.

1) Пить. Хто п’є, той і ллє. Ном. Ой пий, мати, тую воду, що я наносила. Мет. 72.

2) Пить, пьянствовать. Ой п’є Палій, ой п’є Семен, із ніг ізвалився. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 154.