Письмак, ка, м.

1) Грамотей. Борз. у. Аж тут обізветься письмак до громади. К. Досв. 77.

2) Плохой писатель. Засіли письмаки собором у сто душ. К. Дз. 118.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 154.