Писок, ску, м.

1) Лицо; морда. Чуб. І. 263. Писок роспустив, як циган файду. Чуб. І. 262.

2) Носокъ косы. См. Коса 1. Шух. І. 169.

3) Мисокъ на рѣкѣ. Харьк. г.

4) Качечі писки. Раст. Alisma plantago. Вх. Пч. І. 8.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 154.