Пирожитися, жуся, жишся, гл.

1) О слоѣ чего-либо, напр. глины: вздуваться. Шух. І. 281.

2) Важничать. Коли не пиріг, то й не пирожися. Ном. № 1002.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 152.