Перестрочувати, чую, єш, сов. в. перестрочи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Прострачивать, прострочить. Сами собі та дивуються, що у голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана, чорним шовком перестрочувана. Чуб. V. 34.

2) = Перетихати. Широкая та й улиця очеретом перестрочена. Мил. 117.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 139.