Переставати, таю́, єш, сов. в. перестати, стану, неш, гл.

1) Переставать, перестать. Коли ж за тобою плакать перестану. Чуб. Перестала дівчинонька вірненько любити. Мет. — у чому. Останавливаться, остановиться на чемъ, перестать, дойдя до чего. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі церкви заорандовали. АД. II. 21. — чого. Оставлять, оставить что дѣлать. Коли вже ви перестанете того свисту? МВ. 1862. ІІІ. 64).

2) Только несов. в.? Переходить, перебѣгать звѣря, становиться на дорогѣ. Біжіть мерщій униз: там є такі поляни, що можна добре його переставати. Брацл. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 138.