Пересиджувати, джую, єш, сов. в. пересидіти, джу, диш, гл.

1) Сидѣть, просидѣть. Чималу ж я годину пересиділа, поки вийшла пані. МВ. (О. 1862. III. 51).

2) Пережидать, переждать сидя. Нікуди й не кажи, щоб забігти та пересидіти; бо до села було далеченько, а дощ так і поливає. Кв. Баба в теплі пересиділа до рана. Гн. II. 12. Сховай мене, мій таточку, у поморю, може я сі гостоньки перестою; сховай мене, мій таточку, хоч у хижу, та може я сі гостоньки пересижу. Мил. 154.

3) Только сов. в. Просидѣть слишкомъ долго. Хліб пересидів у печі.

4) — но́гу. Отсидѣть, пересидѣть, придавить, сидя, ногу.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 136.