Перепинати, на́ю, єш, сов. в. переп’ясти, пну, не́ш, гл.

1) Протягивать, протянуть что (напр. веревку, простыню), черезъ что-либо, перегородить что протянутою вещью. Кае павук:… де тілко у горниці не перепну павутиння, зараз мене і зметуть. Мнж. 7. Перепнули рядном хату.

2) Преграждать, преградить. Хотів переп’ясти бусурменцям шлях. К. ЦН. 226. Ой горами, мій милий, горами, переп’ята стежка чарами, — а ні прийти, а ні перейти, ні з тобою говорити. Чуб. V. 193.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 130.