Перепалювати, люю, єш, сов. в. перепалити, лю, лиш, гл.

1) Сжигать, сжечь. Перепалив, попілець на море пустив. Рудч. Ск. І. 87.

2) Пережигать, пережечь. Взявся леміш чоловікові кувать, та багато заліза… перепалив. Ном. № 1858, стр. 284.

3) Слишкомъ сильно нагрѣвать, нагрѣть, натопить. Перепалила піч так, що й хліб погорів.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 129.