Переміняти, ня́ю, єш, сов. в. перемінити, ню́, ниш, гл.

1) Перемѣнять, перемѣнить. Рудч. Ск. II. 128.

2) Замѣнять, замѣнить. Старий нездужа, а перемінити нікому: у його не було синів. Чуб. II. 92. Моя дочко, моя й переміночко! Хто мене буде й перемінять так, як ти переміняла? Мил. 219, 220.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 127.