Переминати, на́ю, єш, сов. в. перемня́ти и перем’я́ти, мну, неш, гл.

1) Переминать, перемять. Ті орішки, що взяла у Василя, усе в жмені переминає. Кв.

2) Пережевывать, пережевать.

3) — кого́ на зуба́х. Ругать, перебирать кого по косточкамъ. Знову почав Грицько гукати на всю хату, перетираючи та переминаючи на зубах не тільки Пріську з Христею, а й увесь рід їх. Мир. Пов. І. 161.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 126.