Перекричати, чу́, чи́ш, гл.

1) Перекричать. Яка всіх перекричить, тії й правда буде. МВ. І. 38.

2) Перестать кричать. Дитина перекричала та, й стихла.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 122.