Перековувати, вую, єш, сов. в. перекувати, кую́, єш, гл.

1) Перековывать, перековать, наново сковать.

2) Наново подковывать, подковать. Пане, треба коні перековувати, бо не доїдем до міста, падають. Грин. II. 231.

3) Только сов. в. О кукушкѣ: прекратить кукованье.

4) Передавать, передать, пересказать кукованьемъ кукушки. Ой ти, моя родинонько, не цурайся мене, хоч сивою зозулькою перекуй до мене. Мет. 463.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 121.