Перекипати, па́ю, єш, сов. в. перекипіти, плю́, пиш, гл. Перекипать, перекипѣть. Усе в печі перекипить, що й їсти не можна. Кв. Гляди ж, щоб кисіль не перекипів, а то рідкий стане.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 121.