Перевикати, ка́ю, єш, сов. в. переви́кти, кну, неш, гл. Привыкать, привыкнуть. Воно в мене перевикло на руках та на руках.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 111.